Кавказ

„Басаєв – дітовбивця. А Путіну все одно, кого вбивати...”

Вахтанг Кіпіані, "Без цензури" (вересень 2005)

Росіянин за паспортом. Пражанин – за місцем проживання. Правозахисник і екстремал – у роботі. Журналіст Радіо „Свобода” Андрій Бабицький вважається одним із найгостріших критиків нинішнього політичного режиму в Росії. Його репортажі з Північного Кавказу – наче червона ганчірка для прихильників ідеї „единой и неделимой России”. Він не боїться говорити вголос про трагедію чеченського народу, водночас критично оцінює і перспективи терору, яким частина бойовиків торує шлях до незалежності.

Біографія Бабицького – трилер з елементами фільму жахів. Варто нагадати хоча б такий епізод. У 2000 році журналіст опинився в центрі масштабної провокації ФСБ. Його заарештували в Чечні, тримали у відомому „фільтраційному” концтаборі Чернокозово, а потім... передали бойовикам – нібито в обмін на взятих у полон федералів. Хоча сам Бабицький наполягає, що жодних „терористів” він так і не побачив, оскільки перебував у руках агентів спецслужб. Врешті решт, його з фальшивим паспортом вивезли в Дагестан, де знову затримали – вже за „підробку документів”.

У липні цього року його прізвище знову потрапило на перші шпальти світової преси. Його відеоінтерв’ю з очільником чеченських терористів Шамілем Басаєвим, яке показав американський телеканал АВС, спричинило великий міжнародний скандал, внаслідок якого канал втратив акредитацію в МЗС Росії, міністр оборони РФ Сергій Іванов заявив, що відтепер жодна офіційна особа ніколи не дасть інтерв’ю чи якийсь інший матеріал американцям. Бюро компанії в Москві закриють восени.

Керівництво Радіо „Свобода” теж поспішило „відмежуватись” – прозвучало, що оскільки Бабицький перебував у відпустці, то він може робити все, що завгодно. Треба розуміти, що контакти з Басаєвим – це його приватна справа...

До Києва журналіст приїхав на запрошення „Подвійного доказу” – взяти участь у програмі про події в осетинському Беслані, де рік тому сталася одна з найбільших трагедій світу. Погляд Бабицького, зрозуміло, різко критичний щодо дій Путіна та його „вертикалі”, не збігається з оцінками, які лунають у ці дні з усіх „кнопок” російського телебачення.

-- У Беслані влада, а конкретно – президент Росії Володимир Путін, свідомо принесли в жертву людей. Інакше кажучи, допустили їхню загибель в ім’я помилково усвідомлених інтересів безпеки держави.

-- Андрій, вину за бесланську трагедію, з вашої точки зору, несе президент Путін чи „раб Аллаха”, як він сам себе називає, Басаєв?

-- Ми не можемо висувати жодних моральних вимог тероризму. Тероризм вбиває – це його призначення. Терорист вважає, що в нього є право на вбивство. Тому до цього явища ми маємо ставитись як до стихійного лиха, як до непереборного зла, яке має місце в нашому житті. І ми нічого не можемо з цим вдіяти.

Що ж стосується держави, то її основна функція – оберігати життя громадян. Тому у загибелі кількох сотень людей у Беслані я звинувачую російську владу. Вважаю, що основна вина лежить персонально на президентові Росії, який (і саме він!) ухвалював рішення.

-- Які?! Вбити людей?...

-- У перший же день теракту, 1 вересня 2004 року, було вирішено не вести жодних переговорів з терористами та не дати їм публічно виголосити свої політичні вимоги. Кремль зробив для себе саме такий висновок з подій на Дубровці. Якщо пам’ятаєте, після того як лідер терористів Мовсар Бараєв через телебачення оприлюднив вимоги – припинення війни і виведення військ з Чечні, у суспільстві з новою силою спалахнула дискусія на тему, що ж насправді робить російська влада на Північному Кавказі.

Кремль цього разу не дав жодного шансу для подібної дискусії. Всі спроби терористів знайти хоч якийсь грунт для переговорів були марними.

-- А що каже сам Басаєв? Чи він бере на себе відповідальність за те, що прирік на смерть маленьких дітей?

-- Так. Але давай подивимось відеоплівку, яку я в липні записав у Чечні. (У кадрі терорист Басаєв у камуфляжі і журналіст Бабицький, який сидить на камені.)

Басаєв: „У Беслані питання стояло руба: або зупиняєте війну в Чечні, або відставка Путіна. Одна вимога виконується – всіх людей відпускаємо без розмов. Можна звичайно запитати – навіщо я це роблю? Для того, щоб зупинити вбивство ще тисяч чеченських дітей, чеченських жінок і старих. Ось факти: їх викрадають, вивозять, вбивають...

…Я не очікував, що в школі в Беслані будуть такі маленькі діти. Це ж школа, отже, найменшим мало б бути по 6 років. Там навпроти є дитячий садок – я ж план операції складав... І я Расулу, командиру загону, казав – коли прийдуть від Дзасохова, Зязікова, передай ці офіційні умови. І тоді всіх, кому немає десяти років, відпускай відразу”.

Бабицький: А що ти відчував після Беслану?

Басаєв: „Чесно кажу – шок! Клянусь. Я не чекав такого кінця... Я не думав, що Путін такий кровожерливий... І до того ж, цей біль гостріший, нерви теж. А чим гостріший біль, тим швидше доходить до кожного. Я думав, що це подіє. Ну, добре, я терорист, ну, а вони, хто тоді, ці „встановлювачі конституційного ладу”?”

-- Але, Андрію, все-таки, хто винен у смерті 186 дітей?

-- Звичайно, основним винуватцем трагедії є Басаєв, який самим терактом поставив під загрозу їхнє життя. Але, розумієте, він це зробив не вперше. І буде це робити, зазіхати на життя цивільних громадян Росії, ще не один раз. І тому, якщо влада буде кожен раз вирішувати проблему переговорів з терористами в отакий „бесланський” спосіб, тоді кількість жертв збільшуватиметься щоразу...

Звичайно, перемовини з терористами у сенсі виконання їхніх вимог були за цих обставин неможливі. Але як технічний захід, виграш часу для більш гуманного методу звільнення заручників, були більш ніж необхідні.

-- Чи не з небажанням „дати трибуну Басаєву” пов’язується факт вашого „знешкодження” в московському аеропорту, де, якщо вірити офіційним повідомленням, громадянин Бабицький брутально лаявся і ображав працівників „Внукова”?

-- Справді, в аеропорту мене зупинили працівники служби безпеки, після чого вони спровокували сутичку. За „бійку” мене покарали адміністративним арештом і в Беслан я не долетів. Аналогічна історія мала місце і в відношенні моєї колеги Анни Політковської – правда, з гіршим результатом для її здоров’я.

-- Але з іншого боку, спробуйте поставити себе на місце Володимира Володимировича Путіна? Президент ядерної держави вимушений стати на коліна перед жменькою терористів...

-- Я не можу уявити себе на місці Путіна! У мене інші пріоритети – має значення не розмір і велич країни, а життя людей і дітей, які перебували у школі. У ті дні національні інтереси держави, на мій погляд, – це були інтереси заручників...

-- Чи є вас інформація, чому відбувся штурм, внаслідок якого і загинули сотні людей?

-- Те, що називають штурмом, спровокувала влада. За моєю інформацією, яка підтверджується багатьма заручниками, снайпер „зняв” людину, яка тримала ногою детонатор тискової дії. Фатіма Дудієва, міліціонер, яка була у захопленій школі, про це докладно розповідала на суді. В якийсь момент вона підняла руку і в неї потрапила куля, а потім жінка побачила, як терорист, котрий контролював педаль бомби, почав осідати, а його обличчя, приховане під маскою, залила кров. Відтак – вибух і вже далі штурм... Про це ж говорить голова слідчої комісії осетинського парламенту Кісаєв.

А якщо згадати, що влада намагалась приховати факт обстрілу спортзалу вогнеметами „Джміль”, які взагалі не можна використовувати, бо це заборонено міжнародними конвенціями. Пожежа і як наслідок падіння стелі і стали причиною загибелі більшості людей.

Ситуація була складна, але зовсім не безпрецедентна. У Будьоновську було майже те саме, але результат інший – не було стільки жертв.

-- Чи можна збагнути логіку генералів, коли вони дають добро на використання вогнеметів і танків проти „живого щита”?

-- Рішення насправді ухвалювали не в оперативному штабі, а в Москві. Було зроблено все, щоб терористи озвіріли. Три дні не вели жодних переговорів. Записки, а їх було три – дві винесла медсестра, а одну Руслан Аушев, навмисно „губились”. Телефони відключили. Телебачення брехало про кількість заручників...

Басаєв – дітовбивця. Він свідомо підставив дітей під ризик бути вбитими при звільненні. Я не назву дітовбивцею Путіна, бо в цій ситуації йому було абсолютно все одно, кого вбивати – дітей чи дорослих.

-- Коли ви сам на сам розмовляли з Басаєвим у лісах Чечні, чи ви задавали йому питання про мораль його вчинків?

-- Басаєв винуватий, адже використовує силу проти мирних людей. І я не бачу потреби говорити злу, що воно зло... Для мене це істина.

-- А чи важко було дістатись терориста Росії № 1?

-- Ні, зовсім не складно. Я проїхав по Україні до Керчі, де взяв таксі. Так було краще, бо моє пересування через аеропорти відстежується. Думаю, що після виходу мого інтерв’ю з Басаєвим чимало силовиків втратили свої крісла як у Чечні, так і в Інгушетії.

Правда, я, чесно кажучи, цього разу, коли їхав на Кавказ, не планував таку „здибанку”. Я мав намір записати інтерв’ю з командиром Доку Умаровим. Сів у домовленому місці в світлі „жигулі” і опинився поруч із Шамілем...

-- А чи могли б ви зустрітись з президентом Путіним, щоб поставити йому пару-трійку запитань, зокрема і про Беслан?

-- Я думаю, що Путин не стане зі мною зустрічатися. Він публічно назвав мене зрадником, людиною, яка діє всупереч інтересам Російської держави. У мене є позиція і принципи. І заради цього я готовий ризикувати своїм життям. Я готовий до конфліктів – і з владою, і з т.зв. „колегами по цеху”. І, звичайно, з більшістю моїх співвітчизників, які довіряють офіційній пропаганді.

-- Мета чеченського підпілля – незалежна Ічкерія?

-- Думаю, що так. А тероризм – лише один з інструментів для досягнення цієї мети.

-- За словами тодішнього президента Північної Осетії Олександра Дзасохова та Ахмеда Закаєва, представника повстанців в лондонському „екзилі”, було досягнуто домовленість про приїзд Масхадова та Закаєва для порятунку заручників...

-- Цілком очевидно, що владі не було потрібна поява неконтрольованих „переговорників”. Саме тому знешкодили мене та Політковську. Масхадов просив „коридор” з Чечні, щоб дістатися Беслана. На це пішло б не більше години!

-- Чи президент Аслан Масхадов знав про задум спецоперації Басаєва у Беслані?

-- Впевнений, що ні. Масхадов ніколи не схвалював терористичні дії. При цьому він не мав важелів впливу на Басаєва. Засуджував, але нічого не міг зробити.

-- У Беслані загинули понад три сотні людей. А скільки жертв принесла народам Ічкерії та Росії друга чеченська війна?

-- Точних даних, на жаль, не існує. Називають цифру і у сто тисяч загиблих, і 20-30 тисяч. Коли я вперше потрапив у Чечню, то довго не міг повірити, що мої співгромадяни можуть так катувати людей. Я знав про застінки СС, про німецькі концтабори, але я був абсолютно не готовий повірити в те, що бачив навколо себе.

-- Класичне російське запитання – що робити?

-- Республіку чекає довгий і складний мирний процес. Треба забезпечити можливість одночасного співіснування взаємовиключних фігур – і Басаєва, і Кадирова.

Ситуація в Чечні так заплутана, так катастрофічна, що надання незалежності сьогодні не вирішить жодних проблем. Навпаки – якщо завтра ті люди, які зараз є в підпіллі, візьмуть владу в свої руки, почнеться велика кривава різанина. Це буде нова громадянська війна. Чеченцям знову доведеться втікати зі своєї батьківщини.

Версiя для друку