Регіональна політика

Мер за версією WBC

Вахтанг Кіпіані, „Контракти” (грудень 2005)

...Коли я служив в армії (вже українській) до моєї частини був приписаний солдат на прізвище Кличко. Володимир Кличко. Звичайно, що „однополчанина” я жодного разу не бачив, хіба по телевізору, коли Володя в олімпійській Атланті кулаками здобував золоту медаль. Не тільки для України, але й для Збройних сил, бо відомчий залік ще ніхто не скасовував (до прикладу, ще одна олімпійська чемпіонка Яна Клочкова є офіцером Внутрішніх військ МВС).

У подальші роки я безумовно стежив за талановитими „братами по крові” (за влучною назвою кінострічки режисера Сергія Долбілова). Радів їхнім перемогам. Сумував і бісився, коли їм було зле.

Аж ось тепер тетерію, коли політики наввипередки запрошують старшого Кличка у столичні мери. І паралельно – у „п’ятірку” владної „Нашої України”. Учергове переконуюсь, що „логіка” і „політика” йдуть, словами екс-прем’єрки, „паралельними шляхами”.

Люди, який з Кличка мер!?

Ні, можливо, у Лос-Анджелесі чи Гамбургу цей номер пройшов би. Адже міський голова там у першу чергу стратег і лідер громади. А у нас – завкомунгосп, борець за повернення коштів від Мінфіну, виконувач доручень центральної виконавчої влади. А ще – чільний „дерибанщик” і лобіст будівельного комплексу.

Це у Франції мер Парижа стає президентом країни. У Грузії – Міхо Саакашвілі почав сходження до президентської посади з сакребуло (самоуправління) Тбілісі. У нас же провідні політичні сили практично кожен раз ігнорують вибори міського голови. У них „руки не доходять”, а тим часом місто перетворюється на караван-сарай з новоруською архітектурою, на тлі якої навіть сталінський ампір виглядає класикою і верхом вишуканості.

Не впевнений, що знання і людський та професійний досвід Віталія адекватні очікуванням, завданням і вимогам „бути мером”. Зрештою, я зовсім не проти участі Віталія, а згодом і Володимира, в політичному житті. Вони дуже симпатичні люди, схильні до громадської роботи і, вочевидь, можуть вчитись. І це добре. Але може варто це спершу робити не „на кроликах”, тобто мешканцях чотиримільйонного мегаполіса, а деінде?

Невже досвід уряду Ющенка, де Богдан Сильвестрович Ступка був найталановитішим але, водночас, і найбезпораднішим міністром нічого не вчить... А згадаймо вічні сканаліссімо у виконанні співаючого міністра Оксани Білозір!

Ну, скажіть, чи комусь відомі погляди кандидата Кличка на те як „розсмоктати” автомобільні пробки – чи не найголовніший біч міста? Що він думає про механізм розселення „хрущовок”? Чи знає він як здешевити житло? Як дати по рукам столичним монополістам?

Звичайно, треба бути чесними і визнати, що міський голова Віталій Кличко – це красивий і безпечний дах для старої гвардії.

Що це за знущання для киян? За кого віддати свій голос? За пенсіонера Омельченка з його „злочинним оточенням”? За помаранчевого боксера? За „діджея революції”? Чи може за ексцентричного банкіра-євангеліста?

Пригадую листівку, побачену на стовпі, під час минулорічних подій – „Соромно голосувати”...

Версiя для друку